Мистецький кінематограф у рамках міжнародного кінофестивалю про права людини DOCUDAYS UA

Анотація

Розглянуто документальні фільми, представлені на кінофестивалі Docudays UA, що відбувався 26 березня — 4 квітня 2021 року, з постановкою питання: якою є роль мистецтва в епоху коронакризи та посилення соціальної нерівності? Метою статті є розгляд документальних фільмів у різних програмах кінофестивалю для залучення їх до національного мистецтвознавчого дискурсу, аби дослідити роль мистецтва в житті сучасної людини. Розглянуто у фільмах «Приборкання саду», «Тваринне чуття» і «Земля Івана» філософські ідеї, які допомагають осмислити нагальність змін, що резонують із сучасними викликами. Проаналізовано фільми, що готують людство до повороту в осягненні Всесвіту — розумінні часо-простору, природи і цивілізації, мережевого капіталізму і ноосфери. Розглянуто фільми програми DOCU/ART: «Останній лучник», «Дім режисера», «Криміналістична манія» і «Переглядаючи чужий біль». Відзначено, що фільми «Криміналістична манія» і «Переглядаючи чужий біль» досліджують онлайн-культуру і непевну межу між правдою і симулякром, між документом і фейком; «Кур’єри, а не герої» вдаються до соціальної критики прекарних умов праці, платформеного капіталізму, гіг-економіки, на тлі кризи біженців та COVID-19; «Пранкнули» і «А ночі вже більше не буде» досліджують насильство, повязане з технологіями; а «Живі» і «Цей дощ ніколи не скінчиться» насильство злочину та війни.

Визначено, що мистецькі пошуки дрейфують від використання традиційних медіа і пошуків форми в бік дослідження взаємодії суспільства і технологій. Зазначено, що культура формує ідентичність, слугує вакциною проти тоталітаризму, нетерпимості, насильства, напрацьовує колективний імунітет щодо порушення прав людини, будує мости і сприяє порозумінню та взаємозв’язку. Визначено також перспективу для кінофестивалю Docudays UA бути об’єктом і подальших розвідок та дослідженнь його програм, стратегій і смислів, які він транслює як Україні, так і світу.