Звучання грецьких співів з українських і білоруських ірмолоїв кінця XVI–XVIIІ століть у світлі сучасних методів аналізу візантійської музики

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31500/2309-8155.19.2019.185978

Ключові слова:

грецькі співи, візантійська музика, українські та білоруські Ірмолої, музична акустика

Анотація

У результаті проведеного порівняльного дослідження україно-білоруських і греко-візантійських рукописів атрибутовано значну кількість грецьких співів з українських і білоруських нотолінійних збірників (Ірмолоїв) кінця XVI–XVIIІ століть. Встановлено, що в Ірмолоях записані творіння видатних візантійських композиторів, таких як Іоанн Глікіс, Іоанн Кладас, Мануїл Хрісафіс. Авторизація грецьких співів актуалізує питання, як вони звучали, чи відтворювали українські й білоруські співаки візантійські звукоряди (іхоси). Мета статті — виявити особливості фіксації ладового параметру грецьких співів в українських і білоруських нотолінійних Ірмолоях; окреслити проблему звучання запозичених грецьких співів з позицій музичної акустики; проаналізувати думки й ідеї музикантів, які опанували мистецтво візантійського співу, будучи носіями іншої музичної культури. Встановлено, що вказівки на глас грецьких співів, запропоновані в українських і білоруських рукописах, часто є «помилковими» порівняно з оригінальними визначеннями іхосу піснеспіву. Вперше проблема звучання запозичених грецьких співів розглядається у світлі сучасних методів аналізу візантійської музики.

Біографія автора

Євгенія Ігнатенко, Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського

кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри теорії музики

Посилання

Vasilchenko-Mihno G. N. Grecheskiy rospev v ukrainskoy pevcheskoy praktike kontsa XVI — pervoy polovinyi XVII st.: o preemstvennosti s greko-vizantiyskoy gimnograficheskoy traditsiey: dis. … kand. iskusstvovedeniya. K., 1993. 203 s.

Garbuzov N. A. Vnutrizonnyiy intonatsionnyiy sluh i metodyi ego razvitiya // N. A. Garbuzov — muzyikant, issledovatel, pedagog. Sost. O. Sahaltueva, O. Sokolova. Red. Yu. Rags. M.: Muzyika, 1980. S. 207–243.

Garbuzov N. A. Zonnaya priroda zvukovyisotnogo sluha // N. A. Garbuzov — muzyikant, issledovatel, pedagog. Sost. O. Sahaltueva, O. Sokolova. Red. Yu. Rags. M.: Muzyika, 1980. S. 80–145.

Garbuzov N. A. Zonnaya priroda tempa i ritma // N. A. Garbuzov — muzyikant, issledovatel, pedagog. Sost. O. Sahaltueva, O. Sokolova. Red. Yu. Rags. M.: Muzyika, 1980. S. 146–206.

Gertsman E. V. Nachalo rossiyskoy muzyikalnoy vizantinistiki // Keldyishevskiy sbornik. Muzyikalnoistoricheskie chteniya pamyati Yu. V. Keldyisha. 1997. M., 1999. S. 44–56.

Gertsman E. V. Peterburgskiy Teoretikon. Odessa, 1994. 902 s.

Rags Yu. N. Kontseptsiya zonnoy prirodyi muzyikalnogo sluha N. A. Garbuzova. Puti stanovleniya, razrabotka problemyi i dalneyshee ee razvitie // N. A. Garbuzov — muzyikant, issledovatel, pedagog. Sost. O. Sahaltueva, O. Sokolova. Red. Yu. Rags. M.: Muzyika, 1980. S. 11–48.

Toncheva E. B. Manastir't Golyam Skit — shkola na «bolgarskiy rospev». Skitski «bolgarski» Irmolozi ot XVII–XVII v. V 2-h ch. Sofiya: Muzika, 1981.

Al Hannat R. Οἱ διαφορετικὲς ἐκτελέσεις τοῦ Ἤχου καὶ τὸ πρόβλημα κατανόησης τῶν διαστημάτων // Θεωρία καὶ Πράξη τῆς Ψαλτικῆς Τέχνης. Τὰ Γένη τῆς Ρυθμοποιίας καὶ τρέχοντα Ψαλτικὰ Θέματα. Πρακτικά Δʹ Διεθνοῦς Σινεδρίου Μουσικολογικοῦ καὶ Ψαλτικοῦ. Ἀθήνα, 8–11 Δεκεμβρίου, 2009. Ἐκδότης Γρ. Θ. Στάθης. Ἀθήνα, 2015, Σ. 472–480.

Αγγελόπουλος Λ. Η τεχνική του ισοκρατήματος στη νεώτερη μουσική πράξη // Μουσικοδρόμιο. Ιανουάριος — Ιούνιος 2008, τεύχος 2. Σ. 11–14.

Ἀλυγιζάκης Α. Ε. Ἡ θεωρία τῶν φωνῶν καὶ τῶν ἤχων // Θεωρία καὶ Πράξη τῆς Ψαλτικῆς Τέχνης. Ἡ Ὀκταηχία. Πρακτικά Γʹ Διεθνοῦς Σινεδρίου Μουσικολογικοῦ καὶ Ψαλτικοῦ. Ἀθήνα, 17–21 Ὀκτωβρίου, 2006. Ἐκδότης Γρ. Θ. Στάθης. Ἀθήνα, 2010, Σ. 127–142.

Δελβινιώτης Δ., Κουρουπέτρογλου Γ. Μουσικὴ Διαστηματικὴ Ψηφιακὴ Ἀνάλυση στὸ Βυζαντινὸ Μέλος // Θεωρία καὶ Πράξη τῆς Ψαλτικῆς Τέχνης. Ἡ Ὀκταηχία. Πρακτικά Γʹ Διεθνοῦς Σινεδρίου Μουσικολογικοῦ

καὶ Ψαλτικοῦ. Ἀθήνα, 17–21 Ὀκτωβρίου, 2006. Ἐκδότης Γρ. Θ. Στάθης. Ἀθήνα, 2010, Σ. 193–206.

Λέκκας Δ. Ε. Βυζαντινὸ τονικὸ σύστημα: προτύπωση καὶ ἐφαρμογή // Θεωρία καὶ Πράξη τῆς Ψαλτικῆς Τέχνης. Ἡ Ὀκταηχία. Πρακτικά Γʹ Διεθνοῦς Σινεδρίου Μουσικολογικοῦ καὶ Ψαλτικοῦ. Ἀθήνα, 17–21 Ὀκτωβρίου, 2006. Ἐκδότης Γρ. Θ. Στάθης. Ἀθήνα, 2010, Σ. 465–486.

Μουσικῆς Ἐπιτροπῆς τοῦ Οἰκουμενικοῦ Πατριαρχείου (1883), Στοιχειώδης διδασκαλία τῆς ἐκκλησιαστικῆς μουσικῆς, Κωνσταντινούπολη 1888. Φωτ. ἀνατ. Ἐκδόσεις Κουλτούρα, 13. Ἀθῆναι, 1978.

Νταούντ Ρ. Ἡ ἐπίδραση τῆς θύραθεν Μουσικῆς στὴν Βυζαντινὴ Ὀκταηχία στὸ Πατριαρχεῖο Ἀντιοχείας // Θεωρία καὶ Πράξη τῆς Ψαλτικῆς Τέχνης. Ἡ Ὀκταηχία. Πρακτικά Γʹ Διεθνοῦς Σινεδρίου Μουσικολογικοῦ καὶ Ψαλτικοῦ. Ἀθήνα, 17–21 Ὀκτωβρίου, 2006. Ἐκδότης Γρ. Θ. Στάθης. Ἀθήνα, 2010, Σ. 558–561.

Χρυσάνθου τοῦ ἐκ Μαδύτων, Θεωρητικὸν Μέγα τῆς Μουσικῆς. Τεργέστη, 1832. ἀνατ. Ἐκδόσεις Κουλτούρα, 8. Ἀθῆναι, 1977.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-12-05

Номер

Розділ

Статті