Сучасне українське мистецтво та колекціонування впродовж 1991–2018 років

Анотація

Оскільки твори мистецтва — це завжди інвестиції не лише в «емоційний інтелект», а й у «вартісно-художню складову», метою цією студії було простеження формування взаємодії між творенням сучасного українського мистецтва та колекціонуванням його творів упродовж часу Незалежності. Колекціонування творів мистецтва в Україні зазначеної доби не має комплексного висвітлення. Втім, деякі матеріали, оприлюднені останнім часом, дозволяють уявити загальні риси формування інституту колекціонування в Україні. Саме ці публікації стали джерельною базою для презентованої студії. Показано, що вихідна мотивація колекціонерів може бути різною: хтось починає просто збирати «те, що до вподоби», і цей дедалі непоборніший потяг переростає у створення значної колекції, а з її формуванням вдосконалюються й уподобання збирача. Хтось підходить до мистецтва з точки зору його матеріальної цінності, розпізнавши у колекціонуванні найрозумніше капіталовкладення, гарантоване від збитків. Хтось займається колекціонуванням з меценатських позицій, прагнучи підтримати митців і розвиток мистецтва в цілому. Але у будь-якому з цих варіантів міститься, більш ніж напевно, рясний у прийдешньому врожай з рілля культури. Не ставлячи за мету всебічний розгляд проблеми колекціонування творів сучасного мистецтва України, стаття покликана у начерковому режимі презентувати основні, найбільш значущі явища в українському музейництві, що спрямоване, по-перше, на актуальну фіксацію художніх явищ шляхом колекціонування мистецьких артефактів, по-друге, на формування цілісного погляду на становлення сучасного українського мистецтва в розмаїтості його візуальних ідей, творчих напрямів, «зорових» і «розумових» уподобань і художніх позицій, по-третє, на створення фактологічного підґрунтя для мистецтвознавчого осмислення явища українського мистецтва ХХ–ХХІ століть у контексті світового мистецького руху.